Відділ
освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради
Методичний
кабінет
Узагальнення
досвіду
роботи
з проблеми
“Використання
інтерактивних
методів
навчання
на
уроках хімії”
Вчителя
хімії
середньої
школи №10
м. Самбора
Антончак
Ганни
Богданівни
Самбір
— 2015
Актуальність досвіду
Закон України «Про освіту» дає
орієнтацію на виховання творчої особистості. Для реалізації цього завдання
необхідно творчо опрацьовувати нові педагогічні технології, нові освітні
моделі. Сучасна освіта вимагає навчання через самостійні відкриття, осмислення
понять, активної участі в процесі навчання й адекватної оцінки власних
досягнень.
Активізація
навчання – процес складний, оскільки вимагає врахування низки факторів
(психологічних, мотиваційних, матеріальних, самоосвітних). Прагнення вчителів
досягти найкращих результатів у розв’язанні освітніх, розвивальних і виховних
завдань спонукає їх до створення нестандартних уроків. Саме тому увага вчителів
і методистів прикута до інтерактивних форм та методів навчання.
Сутність
інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за
умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання
(колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є
рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог виступає в ролі
організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного
навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор,
спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей,
навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу
стати справжнім лідером дитячого колективу.
Такий
підхід до навчання не є абсолютно новим для української школи. Частково він
використовувався ще в перші десятиріччя минулого століття і був поширений у
педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки. Наприклад, в школі м.
Корін (між Києвом та Житомиром) А. Рівін у 1918 році використовував у навчанні
учнів роботу в парах змінного складу, за допомогою чого учні за один рік
проходили програму трьох – чотирьох років навчання. У школі навчалось одночасно
40 дітей віком від 11 до 16 років. Уроків як таких в школі не було. Під час
занять учні вільно рухались, розмовляли один з одним. В основу методики Рівіна
була покладена ідея «навчаючи інших, навчайся сам».
Розробку
елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В. Сухомлинського,
творчості вчителів – новаторів 70 – 80-х рр.. (В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова, Ш. Амонашвілі
та ін.), теорії розвивального навчання.
Наприкінці
ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії т а практиці
американської школи, де їх використовують під час викладання різноманітних
предметів. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (США, штат
Меріленд) у 80-х рр., показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко
збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість
учня, а й на його почуття. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного
навчання О. І. Пометун.
Ось чому, виходячи із актуальності та важливості цієї проблеми я обрала
проблему “Використання інтерактивних методів навчання на уроках хімії”.
Мета моєї роботи: виявити, як активізувати думки дітей на уроках хімії,
як досягти інтересу до предмету, як формувати творчу особистість в умовах
розвитку українського суспільства.
Завдання мого дослідження:
- розкрити поняття “інтерактивне навчання на
уроках хімії”, виявити його педагогічну та психологічну основу;
- довести, що серед численних шляхів виховання у
школярів інтересу до навчання найбільш ефективним є поєднання пасивних методів
і інтерактивного навчання;
- показати методичні прийоми інтерактивного
навчання на уроках хімії.
В якості об'єкту дослідження я виділяю активні форми навчання, суб'єкт
дослідження — учні 7 — 11 класів.
Державна національна програма за основу ставить створення оптимальних
умов для розвитку індивідуальності та неповторності кожного школяра, розвитку
здібностей до навчання як власного самостійного надбання.
Для створення таких умов учителю слід відійти, відмовитись від
авторитаризму й за основу всієї діяльності взяти методику інтерактивного
навчання, що в перекладі з англійської означає “взаємно діяти”. Навчальний процес
при цьому будується на принципах гуманізації, демократизації, диференціації та
індивідуалізації.
В.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а
середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою
метою йог діяльності, а засобом розвитку дитини. Саме інтерактивні методи
сприяють тому, що учні опановують усі рівні пізнання (знання, розуміння,
застосування, аналіз, синтез, оцінювання), розвивають критичне мислення,
рефлексію, уміння розмірковувати, розв'язувати проблеми.
У своїй навчально-виховній діяльності я застосовую такі інтерактивні
методи: “мозковий штурм”, “коло ідей”, “мікрофон”, “навчаючи — вчуся”, “прес”,
робота в малих та великих групах і т.д.
Робота в малих групах — більшість завдань виконується в малих групах або
парах. Ця форма організації корисна для формування навичок участі в дискусії.
Більшості учнів легше висловитись в невеличкій групі, до того ж цей метод дає
можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожну дитину у
великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок,
необхідних для співпраці та спілкування. Формую невеликі групи (5-7 осіб),
об'єдную їх так, щоб групи були однаковими по можливостях. Підсумковий і
узагальнюючий урок “Органічні речовини” у 9 класі я проводжу у вигляді
презентацій, кожна група самостійно обирає хімічну речовину, складає її
“біографію”, створює презентацію в двох аспектах: корисність і небезпека.
Робота у великій групі (тобто з усім класом) — навчальний метод, коли вся
група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми.
Я намагаюся уникати “закритих питань”, на які можна одночасно
відповісти “так” чи “ні”, ставлю “відкриті” запитання, які починаються з “як”,
“чому”, заохочуючи учнів висловити свої ідеї, враження. Демонструю увагу до
всіх, дякуючи кожному за запитання або висловлення. В кінці кожного уроку я
запитую у дітей, який момент уроку їм запам'ятався найбільше, а який —
найбільше сподобався.
Дуже важливо на уроках залучати до роботи всіх учнів. У цьому мені
допомагають такі методи, як “Коло ідей”, “Мікрофон”.
“Коло ідей”
Коли малі групи виконали завдання, прошу кожну групу по черзі
представити одну галузь застосування речовин, спираючись на її фізичні та
хімічні властивості. Продовжуючи рухатись по колу, запитуючи кожну групу по
черзі, поки відповіді вичерпаються. Це дає можливість кожній групі обмінятися
результатами своєї роботи з іншою й уникнути ситуації, коли перша група, подає
всю інформацію.
Учням демонструю будь-який предмет, наприклад, пластикову пляшку або
стару платівку, і пропоную вгадати найбільшу кількість способів його
застосування. Клас поділяється на дві групи, кожна з яких обирає і обгрунтовує
своє твердження:
- Хімія — головний чинник забруднення
навколишнього середовища;
- Хімія — основа вирішення екологічної кризи.
Розглядаючи елементи металічних та неметалічних у 10 класі використовую
метод
“Мікрофон”. По черзі учні характеризують елемент за місцем в
періодичній системі, будовою атома, характеризують просту речовину, ним
утворену. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити
належить тому, у кого символічний мікрофон.
Наступний учень запрошується до слова після того, коли закінчив роботу
попередній.
Підсумковий урок в 11 класі “Узагальнення знань про органічні сполуки”
я проводжу у формі аукціону. Гра для дітей — засіб навчитися тому, чому їх
ніхто не може навчити. Включаючись в процес гри, діти навчаються жити в нашому світі — світі змістів та цілей, в
той же час досліджуючи, експериментуючи, навчаючись.
Розминка у виді “Мозкового штурму” - це ефективний метод колективного
обговорення, пошуку рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників.
Цей метод є дуже дієвим у поєднанні з іншими методами, тому я використовую його
найчастіше.
“Навчаючи вчуся”
Цей метод дає учням можливість у
навчанні та передачі своїх знань іншим. Роботу організовую так:
- у 7 класі при виконанні вправ на складання
хімічних рівнянь після пояснення теми, роздаю завдання групам. Учні, урівнюючи
рівняння, консультують своїх однокласників. Після такої співпраці, прошу учнів
розповісти, про що вони дізналися від своїх товаришів;
- у 9 класі під час вивчення теми “Хімічні
реакції” я використовую цей метод для урівняння окисно-відновних реакцій
методом електронного балансу, для складання йонно-молекулярних рівнянь і т.д.
Метод “Прес” використовую у випадках, коли виникають суперечливі
думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену
позицію щодо суспільної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість
навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати та висловлювати
свою думку з дискусійного питання.
Використовуючи метод
«Прес» вчу учнів висловлювати свою думку.
● Позиція – «я вважаю,що..» (висловлюють свою думку,
пояснюють у чому полягає їхня точка зору.
● Обгрунтування – «тому, що..» (наводять причину
виникнення думки).
● Прилад – «наприклад, …» (наводять факти на доказ
власної думки, вони підсилюють позицію).
● Висновки – «отже, я вважаю…» (узагальнюють свою
думку, роблять висновок про те, що необхідно робити).
Виявити різні позиції
учнів, щодо певної проблеми можна за допомогою методу дискусії.
З цією метою пропоную
учням дотримуватись таких правил:
1.
Висловлюватись
по черзі, не перебивати того, хто говорить.
2.
Поважати
всі висловлені думки.
3.
Не
сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.
4.
Критикувати
ідею, а не особу, яка її висловила.
5.
Не
змінювати тему дискусії.
6.
Заохочувати
до участі в дискусії інших.
«Займи позицію». Цей метод
допомагає вести обговорення дискусійних питань в 10 – 11 класах, коли учні
володіють достатнім рівнем знань з хімії.
Після оголошення
звертаюся до учнів з завданням зайняти певну позицію, щодо дискусійного
питання: «так», «ні» або «не визначився».
Прошу учнів обґрунтувати
свою позицію.
Після того як усі позиції
висловлені, запитую в учнів, чи немає серед них таких, хто в ході дискусії
змінив свою точку зору і хотів би перейти з однієї групи в іншу.
Прошу обґрунтувати
причини зміни своєї позиції.
Висновки
Педагоги і
методисти неодноразово говорять про складність викладання хімії,
переобтяженість дітей зайвою інформацією, неналагодженість взаємозв’язків між
предметами природничого циклу. Спостерігаємо скорочення годин, відведених на
вивчення фізики і хімії, і додавання годин на фізкультуру, історію, літературу.
Важко сперечатися з фактами, які впадають в око: діти стали хворобливішими,
погано висловлюють свою думку, але ліквідувати предмети або скоротити кількість
годин на дисципліни, що пояснюють існування предметів і явищ, які оточують дитину,
я вважаю неправильним. Вчитель середньої школи не можу виправити ситуації в
глобальному масштабі, але може зробити так, щоб на його уроках було цікаво, щоб
факти легко запам’ятовувалися, щоб навчання відбувалося не тільки на рівні
відтворення матеріалу, а й на рівні логічного мислення, аналізу розрізнених
фактів і об’єднання їх у єдину картину.
Виходом
з цієї ситуації є використання
інтерактивних методів навчання, що вимагає ефективних прийомів спілкування,
співпраці всіх учасників навчального процесу.
Для
ефективного навчання слід:
▪ дати завдання дітям попередньо
підготуватися: прочитати, подумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
▪ підібрати до уроку такі
інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до освоєння теми;
▪ під час інтерактивних вправ
дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не
механічно;
▪ на одному уроці не варто
використовувати більше, ніж дві-три інтерактивні вправи;
▪ проводити швидкі опитування,
самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не пов’язані з
інтерактивними завданнями.
Вчителю
для контролю за ходом навчання необхідно:
○ глибоко вивчити і продумати
матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, зразки документів, приклади,
ситуації, завдання для груп, тощо;
○ старанно спланувати і
розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання й
можливі відповіді, виробити критерії оцінювання;
○ мотивувати учнів до вивчення
шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних
результатів заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;
○ передбачити різноманітні
методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання
дисципліни.
Усю
свою діяльність спрямовую на формування творчої особистості. Бо вірю – виховавши
особистість, здатну творчо засвоювати знання і застосовувати їх на практиці, ми
відродимо інтелектуальний потенціал країни, від якого залежить майбутнє нашої
держави, а отже, наше, громадян України.
